 |
|
Місто Стамбул було моєю давнішньою мрією. Чи не диво – стояти на березі Європи і дивитись на Азію? Чи навпаки, адже 15 хвилин – і ти вже на іншому континенті. Географічні заморочки чи справді є різниця між Сходом та Заходом? Зараз розповім!
Плануючи подорож, обирали міста для вильоту, по-перше, розташовані поблизу Дніпра, по-друге, звідки літають лоукостери. Такими містами для вибору стали Запоріжжя та Харків. Рейси обирали такі, щоб було зручно прилетіти у першій половині дня та назад – ввечері, зазвичай таким є розклад заселення/виселення з готелю. Тож, за усіма параметрами, виліт у нас із Запоріжжя, а приліт до Харкова. До сусідніх міст дістаємось завдяки сервісу Busfor. Заздалегідь купили білети, ще й гроші зекономили.
Основна частина історичних пам’яток розташована на так званій європейській частині Стамбулу, яка, в свою чергу, розділена бухтою Золотий Ріг. Це райони Фатіх (Султанахмет) та Бейоглу (Таксім). З іншої сторони Босфору найвідоміші райони – Уксюдар та Кадикьой. Саме звідси почалася наша подорож, бо ми прилетіли до старого аеропорту Сабіха Гокчен, який знаходиться на «азіатській» стороні.
Стамбул на кожному кроці вражає своєю причетністю до різних історичних епох. Ось Айя-Софія – християнська пам’ятка часів розквіту Візантії початку 4 століття, ось Єгипетський обеліск, привезений до Нового Риму, якому близько 3,5 тисячі років. З іншого боку – мечеть Султанахмет, вона ж знаменита Блакитна, яка свого часу «змагалася» кількістю мінаретів з мечеттю у Мецці. І все це – не сходячи з одного місця, площі Султанахмет.
Житло ми обрали в історичному центрі Фатіх-Султанахмет, поруч із вищезазначеними пам’ятками та багатьма іншими. Перевагами такого розташування була пішохідна доступність до музеїв, парків, набережної, 10 хвилин до трамваю та пречудовий краєвид із вікна на Босфор. Але варто пам’ятати, де б ви не зупинилися в центрі Стамбулу, «бонусом» отримаєте щоденне пробудження під призиви до молитви з мінаретів.
Район Бейоглу – більш сучасний, тут здебільшого архітектура 19-20 століття, яку будували європейці, зосереджено багато іноземних посольств, галерей та культурних центрів. При цьому зустрічаються й пам’ятки старої архітектури, наприклад Галатська вежа. Мандруючи цим районом, обов’язково треба пройтися найвідомішою його вулицею – Істикляль (вулиця Незалежності). Тут цілодобово вирує життя, завжди багато людей, а невеликі магазини розташовуються по сусідству з дорогими ресторанами.
Атмосферності додає червоний історичний трамвайчик, який виконує скоріш функцію атракціону, ніж громадського транспорту. Особливу увагу треба приділити площі Таксім, яка ніби розділяє старе та нове місто. Це традиційне місце проведення масових заходів та військових парадів. Тут розташований пам’ятник Незалежності.
Щодо відвідування музеїв. Якщо ви в Стамбулі більше, ніж на кілька днів, одразу раджу придбати музейну картку MuseumPass, яка діє 5 днів та коштує 169 TL (турецьких лір, близько 680 гривень). Картка дає змогу відвідати близько 10 музеїв, зекономити гроші та час, адже з карткою вхід без черги до квиткової каси (а черги там бувають, мамо рідна!). Купити її можна біля кожного музею в спеціальному кіоску. Тож, прокоментую ті музеї, які ми відвідали.
Палац Топкапи – головний палац Османської імперії до середини 19-го століття. Комплекс реконструйований, з чудовим парком та величезною експозицією. Мене вразила кількість різноманітної кераміки, якою тут оздоблено дуже багато приміщень, голова йде обертом від неповторних візерунків! Звідси відкриваються чудові краєвиди на Босфор та азіатську сторону Стамбула.
Церква Айя-Ірена – найстаріша християнська пам’ятка часів Константинополя, тут у 381 році відбувся Другий вселенський собор. Церква знаходиться на території комплексу Топкапи, ніколи не була мечеттю і наразі, завдяки чудовій акустиці, використовується як концертна зала.
Айя Софія – одна з моїх особистих причин відвідати Стамбул. Восьме чудо світу, символ Візантійської могутності, найбільший християнський храм до зведення собору Святого Петра в Римі. Присвячений Божій Премудрості, собор уже протягом 15 віків спостерігає події, що відбуваються на цих землях.
Після падіння Константинополю в 1453 році султана Махмеда Завойовника настільки вразила краса та розміри храму, що він наказав його зберегти, але перетворити на мечеть. Цікавий той факт, що для будівництва храму привезли колони з різних куточків імперії – з Ефесу, з Риму, тому вони всі такі різні.
Велетенський, але в той же час витончений купол діаметром 32 м, фрески, вцілілі мозаїки, масштаб, співіснування християнського та мусульманського настільки поряд – огортає тебе надзвичайним відчуттям причетності до всього, що тут колись відбувалось.
Археологічний музей – цілий музейний комплекс із кількох будівель та павільйонів з дійсно цікавою експозицією. Та котиками:)
Музей ісламської науки – тут треба сказати, що музеї в Стамбулі знаходяться на дуже високому рівні оснащення. Відчувається як підтримка міського врядування, так і меценатів. В цьому музеї ми побачили багато моделей приладів для астрономії, математики і т.д, влаштованих саме на кошти меценатів. Цікаво, але якщо б не картка, ми сюди мабуть не прийшли.
Музей турецького та ісламського мистецтва – будівля 16-го століття, колишній палац візира Ібрагіма-паші (який став жертвою інтриг Роксолани за правління султана Сулеймана). Особисто для мене, експозиція виявилася дуже цікавою з точки зору етнографії. Представлено багато прикладів народного мистецтва.
Музей мозаїки виявися розкопками палацу Костянтина, що знайшли під час будівництва Блакитної мечеті, з великими вцілілими фрагментами мозаїки.
Обитель кружляючих дервішей – знаходиться поблизу вулиці Істикляль і, порівняно з нею, – тихе та затишне місце з цікавою історією.
Музей Хора (або церква Каріє) – унікальний музей з точки зору християнства – єдиний, де мозаїчними зображеннями на стінах та зводах викладена родословна та повністю життя Ісуса Христа.
Також були музеї, які не входили до MuseumPass, але які ми все ж відвідали і вам раджу.
Галатська вежа, побудована генуезцями у 14 столітті – один із символів Стамбула, зображення якого побачите на будь-якому сувенірі. На останньому поверсі розташований ресторан, а по периметру – оглядовий майданчик із видами 360 градусів на весь Стамбул. Краєвиди того варті! Задоволення коштує 35 TL (близько 140 гривень).
Цистерна Базиліка – одне з найбільших і добре збережених древніх підземних водосховищ Константинополя, датоване 4-5 століттям н.е. Відвідати «підземне царство» коштує 20 TL (близько 80 гривень).
Відвідати безкоштовно у Стамбулі можна мечеті. Але за декількох умов: правильний одяг та не під час намазу. Тому у середину Блакитної мечеті, повз якої проходили кожного дня, ми потрапили вже за день до від’їзду. Черги тут завжди, ми змогли зайти в середину десь через 20 хвилин (від сонця рятує парасолька, рекомендую). Окрім того, що у жінок та чоловіків одяг повинен бути нижче колін, всі повинні знімати взуття.
Блакитна мечеть, за офіційною назвою мечеть Султанахмет, має таку народну назву через велику кількість блакитних плиток у внутрішньому оздобленні. Стіни, розписані вишуканими орнаментами, червоний килим та розміри простору справляють розкішне враження. У липні 2019-го велика частина мечеті і всередині, й зовні була закрита на реконструкцію, що трохи завадило гідно оцінити її архітектуру.
Довгий список музеїв пов’язаний з тим, що ми там були цілий тиждень та полюбляємо історію. Однак у Стамбулі безліч місць, які можна відвідати безкоштовно, без черг та отримати задоволення від побаченого. По-перше, це парки. В Стамбулі їм приділяють багато уваги, вони охайні та затишні, з гарною інфраструктурою.
Парк Гюльхане – перекладається як будинок троянд – знаходиться в самому історичному центрі, за стіною палацу Топкапи. Це широкі алеї та затишні галявини, де можна сховатися від сонця під великими старими деревами, спостерігаючи за неквапливими місцевими жителями, які дуже полюбляють будь-де влаштовувати пікніки.
Парк Йилдиз – великий, тихий парк, навіть більше нагадує ліс, але зі стежками. Рекомендуємо відвідати його зі сторони Йилдиз-палацу, або ж доведеться підійматися вгору з набережної Чираган. Тут ми навіть побачили галасливу зграйку папуг, які, граючись, перелітали з дерева до дерева.
Ви не були в Стамбулі, якщо не відвідали жодного базару. Я розповім про два найвідоміші.
Гранд-базар – ще його називають критий ринок – один із найбільших у світі. Тільки уявіть – 58 вулиць та близько 4000 магазинів! Тут – весь східний колорит та майстерність продавати.
Килими, прикраси, посуд, спеції, текстиль, сувеніри – безліч товарів на будь-який смак. Але варто зазначити, що ціни тут будуть сильно завищені, тому обов’язково торгуйтеся (це стосується не тільки Гранд-Базару, а в цілому всього Стамбулу). Або купуйте сувеніри у менш туристичному місці.
Єгипетський базар – невеликий ринок, розташований неподалік пристані Еміньоню, побудований у 17 столітті, ще його називають ринком спецій. Тут їх дійсно багато, але присутні й інші товари.
Порада, якщо вам пропонують щось скуштувати, не вагайтеся, бо одні й ті ж самі солодощі можуть бути однаковими на вигляд, але різними на смак. Так ви можете купити саме те, що вам дійсно сподобалося. Наприклад, знамениті турецькі солодощі деякі роблять на основі цукру, а іноді – на основі меду.
Варіантів де зупинитися поїсти дуже багато. Це кафе й ресторани, куди тебе будуть кликати чи не з кожного провулку, це безліч точок з дьонерами, лотки з кукурудзою – вареною та підсмаженою, з бубликами сіміт з кунжутом за 1,5 ліри. В середньому обід на двох (в залежності від району міста) міг обійтися 20-40 лір.
Мені сподобався місцевий суп чорба (čorba) – суп з сочевиці зі спеціями, до якого завжди, якого б рівня не був заклад, ви обов’язково отримаєте таріль зі свіжим смачним хлібом. Обов’язково спробуйте кофте ( köfte) – підсмажені на грилі яловичі котлети, фаршировані мідії (Midye dolması) – гострі, з рисом та спеціями, продаються поштучно і місцеві їх лузгають ввечері на набережній як насіння.
Не зможете пройти повз традиційного турецького морозива dondurma, бо це не просто страва, це справжнє шоу від вуличних торговців. Не бійтесь куштувати страви у невеликих кафе. Так біля Гранд-Базару ми знайшли смачний балик екмек (Balık ekmek) – хліб із рибою. Нас привітливо привів власник туди, де обідають місцеві, порекомендував, яка риба свіжа. Я спробувала «бутерброд» з сомом, чоловік обрав з бараниною, і це нам коштувало всього 15 лір за двох. Потім, коли ми ще декілька разів повертались до цього місця пообідати, нас зустрічали як своїх та пригощали чаєм. До речі, чай тут п’ють всі та всюди. Для цього в турків існують спеціальні невеликі склянки цікавої форми. Тому порція чаю – 2-3 склянки мінімум:)
Воду ми купували в мінімаркеті неподалік готелю в 5-ти літрових бутлях та брали потім з собою в менших ємностях. До речі, за тиждень ми так і не побачили жодного великого супермаркету у звичному нам розумінні. Ми робили покупки в мережах недорогих мінімаркетів Şok, А.101.
Громадський транспорт у Стамбулі представлений трамваями, фунікулерами, автобусами та метро. Для всіх видів транспорту передбачена одна єдина картка Istanbulkart, і це не просто дешевше, це ще й дуже зручно! Ми придбали її в кіоску в аеропорту за 6TL, одразу поповнили рахунок, і користувалися нею по черзі одною на двох. Наприклад, автобус з аеропорту обійшовся 5,5 TL (близько 20 гривень). Поповнити картку можна на будь-якій зупинці в автоматі. Якщо ваш маршрут буде включати декілька пересадок, то наступна поїздка буде трохи дешевше. Ми дуже часто ми користувалися трамваями, а саме маршрутом Т1. Одна поїздка коштує 2,6 TL.
Окремо варто сказати про два історичні трамвайні маршрути – один пролягає через вулицю Істикляль – Т2 Tünel-Taksim, а Т3 знаходиться на азіатській стороні Стамбулу, біля пристані Кадикьой. Це невеликі атмосферні червоні вагончики, які завжди переповнені людьми та дзвінко перетинають простір своїм наближенням.
Переміщення паромами – це не просто засіб переміщення, а й чудова нагода помилуватися видами міста зі сторони Босфору. Пароми ходять часто та за розкладом, але зверніть увагу, що є декілька перевізників, які відпливають з однієї пристані, але з різних причалів.
Нам дуже сподобалась 1,5 годинна морська прогулянка Босфором, всього за 5,5 TL (близько 20 гривень), коли ми вирішили відвідати Принцеві острови. Рекомендую відвідати хоча б один з чотирьох великих островів – Бююкаду, але паром буде зупинятися ще біля трьох, тож можете вибрати, де зійти. Тут заборонений будь-який транспорт. Пересуватися можна на велосипедах або на кінних повозках, якими тут користуються як правило туристи. Невеликі будинки, квітучі дерева, морські краєвиди, сосновий ліс, сімейні кафе та неквапливість місцевих – усі умови, щоб відпочити від галасливого мегаполісу.
Єдине, чого ви не знайдете в Стамбулі – це пляжний відпочинок. Навіть на острові, де дуже хотілося хоча б кілька годин поніжитися під сонечком біля моря, ми знайшли лише один платний пляж, але бажання залишитися там не було.
У Стамбулі ми були вперше, тому заздалегідь знайшли в інтернеті застосунок-аудіогід, який скачали у смартфон та за допомогою GPS подорожували за точками на карті. Біля визначного місця автоматично починалася кількахвилинна розповідь про пам’ятку, відому особистість або про події, що тут відбулися. Таким чином ми дізналися дуже багато нового та звернули увагу на такі місця, які б самі без додаткової інформації пройшли повз.
Повертаючись додому, ми вирішили, що обов’язково повернемося до Стамбулу ще раз, тепер вже як до старого друга, якого знаєш, але з яким завжди є, про що погомоніти та …
…пройтися зранку атмосферними вуличками, наприклад Балату, випити філіжанку ароматної кави зі шматочком лукуму, вдень, серед галасливого натовпу перехопити сіміт з айраном (поділитися половиною з чайкою) а під вечір втомленими, але щасливими від нових вражень, споглядати з пристані Бешикташ вогні Босфорського мосту, нових мечетей та корабликів, які ніколи не зупиняються.
Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 300 грн на подорожі з Busfor ;)
Рассказать друзьям
Подпишитесь на рассылку, чтобы первым получать интересные предложения, новости и скидки от BUSFOR
