Не Ейфелевою вежею єдиною. Мій Париж

Анна Мунько 33 роки, кандидат наук з держуправління, науковець «Декрет – не вирок!» (с)

Маршрут: Львів – Гданськ – Париж – Гданськ – Львів. Зі Львова до Гданська виїжджає автобус о 16.30 та прибуває орієнтовно біля 8.00 ранку. Вартість квитка 1200 грн (традиційно купували на busfor.ua). Є й інші рейси, проте варто перестрахуватися, адже о 12.40 із Гданська виліт до Парижа (Wizz Air, Париж Бове). Летіти всього 2 години. Зазвичай коштує таке задоволення біля 6000 грн, але якщо старанно шукати, можна й за 20 доларів зловити. Назад до Гданська виліт через три дні о 20.20.

Зупинилися в Ibis Порт-Де-Монтрей. Двохмісний стандарт – 2300 грн зі сніданками. Із вікна номера готелю можна насолоджуватися виглядом на ту саму Ейфелеву вежу.

Відразу попереджаю – це блог для поціновувачів довгих пішохідних прогулянок. За три дні жодних таксі, метро чи автобусів. No shopping!!! За новинками гастротуризму теж не сюди. Перше, що привернуло увагу в Парижі (ні, не та сама вежа!) – обеліск на центральній площі міста, який кілька тисячоліть стояв при вході до Луксорського храму в Єгипті. Його на початку 1830-х подарував єгипетський віцекороль.

Із площі – у сад Тюїльрі. Будьте готові, що це не традиційний для нашого уявлення «яблуневий сад». Французькі сади відомі своєю геометрією та посипаними піском доріжками (про чистоту взуття можете забути).

Далі – Лувр. Порада: якщо не маєте на Лувр хоча б цілий день – не витрачайте даремно час і гроші. Краще погуляйте по його території. Родзинка – скляна піраміда, яка стала ще більш популярною після легендарного «Коду Да Вінчі». Всі ж знають, що насправді тіло Марії Магдалени там не зберігається?

На час подорожі минув тиждень після пожежі в Нотр-Дамі, тому підійти до нього було нереально. Так би мовити, побачили історичне згарище. Видовище сумне, звісно.

Власне, вражень для першого дня вистачить. І можна вздовж Сени, Бастилії, розглядаючи вулиці Парижа та Нотр-Дам із різних ракурсів повертатися до готелю.

«Must seen points» другого дня: Цвинтар Пер-Лашез – 48 гектарів надгробної скульптури просто неба та Монмартр. На цвинтар веде нехарактерна для мегаполіса гарна затишна вуличка, яка виявляється є історичною цінністю міста (на жаль, не запам’ятала назву).

Бути українцю на Пер-Лашез і не знайти могилу Нестора Махна, того не може бути. Розповідаю як знайти: стоячи обличчям до Крематорію йдете до сховищ праху, що по праву руку, піднімаєтесь сходинками на так званий другий поверх, а там вже Махна знайти легко.

Далі широкими бульварами легко дістатися до пагорба Монмартр або Гори мучеників. Коли поглянете вгору, почнуть діймати сумніви – лізти на той 130-метровий пагорб чи ні. Навіть не думайте повертати назад. Там на вершині неймовірна краса. А як інакше, коли це – найвища точка Парижа, де знаходиться базиліка Сакре-Кер.

Звісно, у 21 сторіччі піднятися на Монмартр можна за допомогою фунікулера. Але я раджу здолати цей шлях знаменитими сходами. Тоді краєвиди, які відкриються з пагорба, будуть в рази смачнішими.

Недалеко від підніжжя знаменитий «Moulin Rouge». Ззовні та вдень – нічого особливого, але побачити легендарний червоний вітряк варто. Повертатись у готель можна через площу Республіки з однойменною статуєю.

День Ейфелевої вежі. Так би мовити, десерт подорожі. Для підсилення вражень варто побачити величний Пантеон (XVII ст.). Нині там усипальниця французької знаті.

Перед тим, як іти до вежі, раджу подивитися фільм про історію її будівництва. Враження будуть крутішими в рази. І не заблукайте на сусідній вулиці – ця 300-метрова пані добре ховається. Певно, втомилася від набридливих туристів!

В останній день постав нелегкий вибір: Тріумфальна арка або цвинтар Монпарнас. Так, Монпарнас переміг. Тріумфальна арка залишиться приводом повернутися в Париж. Для українця Париж – це ще й «петлюрівський» Париж. Тривалий час тут жив голова Директорії УНР Симон Петлюра. По дорозі на цвинтар Монпарнас – місце вбивства Петлюри Самуїлом Шварцбардом біля книгарні на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель в Латинському кварталі (там, де я стою на фото). Відразу за рогом – його улюблений ресторан.

На цвинтарі Монпарнас могилу Петлюри, його дружини і доньки самотужки знайти складно. Тому скористайтеся картою при вході.

Чим ще вразив Париж? Справжньою ногою справжнісінького динозавра біля Національного музею природознавства. Найсмачнішими у світі круасанами, які до слова, дають на сніданок в готелі. А ще Париж навчив мене любити червоне сухе вино! І не такий він вже й романтичний, але все одно класний – мій Париж!

Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 300 грн на подорожі з Busfor ;)