 |
|
Люблю мандрувати з компанією. Особливо зі своєю співочою компанією. У поїздки, котрі я організовую, обов’язково запрошую своїх друзів з хору “Гомін”. На екскурсію Вінничиною нас зібралося 14 осіб. Замовили автобус на 16 пасажирів. Вільні місця завантажили наметами, провізією, спорядженням. Всім припала до вподоби ідея ночувати на берегах прекрасних рік Дністра та Південного Бугу (подорож тривала з 28 по 30 червня 2014р).
Двічі збиралися перед поїздкою для знайомства, обговорення маршруту, розподілу обов’язків, підрахунку витрат. У перший день мандрівки їжу на привалах не готували, так як усі набрали з дому багато. Свіжі овочі, молоко купували при потребі у селян та на ринках містечок, через котрі проїжджали. Далі наводжу детальний маршрут з описами визначних місць, які ми відвідали.
Костел кармелітів у Бердичеві
8:30. Бердичів. Бердичів відкрився нам несподіваним красивим боком. Нам пощастило, саме був День міста.
11:30. Хмільник. Місто обласного підпорядкування. Перша згадка відноситься до 1362 роком, коли литовський князь Ольгерд розбив монголо-татарську орду на Синіх Водах. Хмільник знаходився поруч Чорного шляху, яким часто проходили орди кримських татар, тому для захисту міста було побудовано замок.
У 1934р. під час буріння артезіанської свердловини були виявлені радонові мінеральні води, що за складом нагадують відомі води Цхалтубо. Після ВВв починає діяти обласна водолікарня, а в 1950-1960 роках – мережа санаторіїв, які перетворили Хмільник на відомий курорт, де лікують нервову систему, серцево-судинні хвороби, ревматизм, тощо. У місті є залишки кам’яного замку – вежа, в якій знаходиться історичний музей.
Ботанічна пам’ятка природи – Урочище Хмільницька Дача. Площа 50 га. Штучні дубові насадження, де у трав’яному покриві зростають рідкісні рослини: підсніжник звичайний та любка дволиста- орхідея (занесена до «Червоної книги України»).
Зоологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення – урочище Рибчинецька Дубина. Площа 40 га. Рідкісна колонія кібчиків.
Парк ім. 50-річчя Жовтня. Площа 20,7 га, понад 100 видів рослин , у т.ч. смерека гребінчаста, модрина європейська,бук західний.
Парк ім.Леніна. Площа 55 га. Визначний дендропарк – понад 120 видів рослин, серед них сосна Веймутова, липа африканська, дуб червоний, туя та інші.
Санаторій “Радон”
15:00. Браїлів. Селище міського типу на берегах р. Рів уперше згадується в документах 16 ст. Весною 1878 р. запрошення приїхати до Браїлова отримав композитор П.І.Чайковський. Перші ж враження про Браїлів виправдали усі сподівання: розкішний парк,багатий палац та повний комфорт. П.І.Чайковський приїжджав сюди ще два роки поспіль, тут ним написані опера «Орлеанська Діва», оркестрова сюїта, п’єси для скрипки і романси. Зараз у палаці Надії фон Мекк відкрито музей П.Чайковського. Влітку 1881 р. в якості домашнього піаніста тут жив молодий французький музикант Клод Дебюссі.
Троїцький костел. На місті середньовічного замку поляки Браїлова звели новий великий костел, після того, як царський уряд передав православним приміщення місцевого католицького тринітарського монастиря. Сталось це 1878 року. Будівля має дуже незвичну для костьолів архітектуру: майже плоский дах, вежу-дзвіницю з круглим, а не пірамідальним шатром і великі вікна «візантійського» типу. За радянських часів тут влаштували цех горілчаних виробів. Зараз громада повністю відновила святиню.
Жіночий монастир Святої Трійці. У 18 ст. на теренах Речі Посполитої постало чимало католицьких кляшторів тринітаріїв (від латинського слова «Трійця»), основною метою яких було збирання коштів на викуп християн із мусульманської неволі. Такий монастир заснував у Браїлові Франциск Салезій Потоцький 1744р. Та будівлі в обителі постали лише за два десятиліття по тому зусиллями його сина – Станіслава Щенсного Потоцького. Всередині храму зберігся високий бароковий вівтар і донедавна можна було оглянути прекрасні рококові фрески Йозефа Прехтля.
Після того, як під час голодомору більшовики знайшли у монастирі частину урожаю,прихованого селянами з Козачівки та Москалівки, Троїцьку обитель закрили. Румуни, які окупували Браїлів у часи Другої світової війни, поновили богослужіння. 1965 року радянська влада облаштувала тут ПТУ. На початках незалежності України монастир повернули громаді, але не католикам, а православним. На жаль, нові господарі, керуючись певними церковними канонами, забілили безцінні фрески Прехтля.
19:30. Село Лядова. Улаштування на нічліг на березі Дністра.
Вид на Дністер і Молдавію з монастиря
Лядовський скельний монастир. Свято Усікновенський чоловічий скельний монастир ХІ-ХІХ ст. має назву Подільського Афону.
Комплекс монастиря розташований на скельній терасі 90-метрової гори над Дністром. Ансамбль складається із трьох печерних храмів :Усікновення Глави Іоанна Предтечі, Святої Параскеви П‘ятниці та Святого Антонія Печерського. На території монастиря знаходяться могили ченців ХV111-Х1Хст.,а також лікувальні водні джерела.
За легендами та народними переказами тут знайшов своє перше пристановище на шляху з Афону в Київ преподобний Антоній Печерський.
Могилів-Подільський. Місто засноване 1595 р. молдавським господарем Єремією Могилою, а брацлавський воєвода С.Потоцький одержав ці землі як посаг при одруженні з його дочкою. Прикордонне розташування міста визначило спосіб життя і ментальність його мешканців, які неодноразово відроджували Могилів після спустошуючих нападів козаків, поляків, турків,гайдамаків (ХVІІ-ХVІІІ), епідемій чуми (1770,1784), катастрофічних розливів Дністра (1780,1784), і грандіозної пожежі 1808р. Свідками тих подій є Миколаївська мурована церква (1754р) і дерев’яна церква святого Миколая (1775р).
Пам’ятки архітектури: Георгієвська церква 1809-1819 рр., пам’ятник М.Гоголю, жертвам фашистських концтаборів.
Урочище Вендичанська Дубина. Ботанічний заказник площею 373 га. Дубовий ліс у межиріччі приток Дніста – Лядової і Немиї.
Археологічний музей у Буші
Буша. Напевно, найславетнішим із замків Вінничини є бушанський, оспіваний Михайлом Старицьким у драмі «Оборона Буші». Коронний гетьман Ян Замойський у XVI столітті збудував укріплений замок на мисі, утвореному річками Мурафою і Бушею. Як сто років по тому зазначав французький інженер де Боплан, твердиня мала шість башт із льохами, поєднаними між собою підземними переходами.
У листопаді 1654 року до бушанського замку, який із початком війни під проводом Хмельницького залишив польський гарнізон, підійшли загони Стефана Чарнецького. Коли залога була майже повністю перебита (включаючи і сотника), його вдова Марія підпалила пороховий льох, від вибуху якого загинула сама, поховавши під камінням багатьох нападників.
Хоч від того часу замок не відновлювався, до сьогодні дійшла одна зі сторожових башт, нещодавно відреставрована. Частину її займає священик церкви, яку відбудовують поруч, інші приміщення належать історико-культурному заповіднику.
На місці фортеці створено парк скульптури просто неба «Історична Буша» , який у 2000 р. отримав статус Державного історико-культурного заповідника. З 1986 р. тут проводиться щорічний пленер каменотесного мистецтва.
Бушанський барельєф – це найзагадковіший і найстаріший пам’ятник Вінничини. В 1824 році шляхтич Ромуальд Овсяний випадково знайшов древній скельний храм у печері, вхід до якої відкрився після землетрусу. Всередині його прикрашала кам’яна брила, на якій чітко виднілися зображення людини, що стояла навколішки перед деревом, півня,оленя і чотирикутника.Ромуальд подумав, що це зображення св. Онуфрія-пустельника, до якого приходили звірі.
Для науки бушанський барельєф відкрив Володимир Антонович, який убачав у пам’ятці ознаки не християнські, а язичницькі. Після нього багато вчених досліджували бушанський барельєф, але єдиної думки щодо його походження і часу виникнення не існує.
14:00. Ямпіль. Музей образотворчого мистецтва, Миколаївська церква 19 ст., розвинуте килимарство. Пам’ятка природи загальнодержавного значення – урочище Стінка площею 90 га. Мальовниче урочище на крутих схилах Дністра, серед рідкісних виходів на поверхню пісковиків. Тут зростають дубові насадження. Є ряд джерел, у т. ч. відома «Гайдамацька криниця».
Палац Потоцьких у Тульчині
17:30. Тульчин. Місто розташоване на правому березі р. Сільниця. Відоме з 1607 р., коли виникло королівське укріплення Нестервар. В 1609 р. король Сигізмунд ІІІ Ваза подарував його вінницькому та брацлавському старості В.Калиновському. В роки Визвольної війни (1648-1654) полковники М.Кривоніс та І. Ганжа штурмом захопили Тульчин і вирізали населення. У 1720-х роках Тульчин переходить до Потоцьких. У 1768р. під час Коліївщини замок-фортеця був зруйнований і більше не відновлювався. У 1796р.фельдмаршал О.Суворов обрав Тульчин своєю ставкою. Тут була написана знаменита книга «Наука перемагати».
Пам’ятники: Суворову, Пушкіну, Леонтовичу, героям громадянської війни.
Саме в Тульчині знаходиться чи не найбільша в Україні магнатська резиденція – маєток Станіслава Щенсного Потоцького. Сьогодні тут училище культури. Музею в палаці немає. Аж від 70-х років минулого століття триває реставрація комплексу: за цей час відновлено головний корпус, ремонтують правий флігель, а лівий ще перебуває в жалюгідному стані. З оригінального планування збереглися лише парадні сходи і пара колон у залі, де зараз проходять прослуховування студентів. Є ще розкішний барельєф на бічному портику правого флігеля з гербами Потоцьких і Мнішеків (перша дружина Щенсного була саме з цього роду). Ось, власне, і все, що залишилось від славетних днів “Подільського Версаля”.
Монастир домініканців. Тульчинський палац неможливо собі уявити без домініканського монастиря, який збудував Станіслав Щенсний Потоцький 1784року. Розмірами і формою костел мав нагадувати базиліку Святого Петра в Римі. Хоч у храми вже йшли меси, проте повністю будівництво було закінчено лише 1817 року. Потоцький зводив кам’яний костел як родинну усипальницю. На момент його смерті вона ще не була готова і тіло можновладця. Одягнене в парадний російський мундир із нагородами виставили в сусідній каплиці.
Під масивним куполом збереглися первісні розписи. Після повстання 1831 року монастир віддали православним. Труни Потоцького і Трембецького таємно перенесли до костелу Станіслава Костки. По революції, «на вимогу трудящих», монастир і костел передали під приміщення театру. Сьогодні тут православний кафедральний собор Різдва Христового.
Центральна площа Немирова
9:40. Немирів. Розташований на лівому березі р. Устя. Вперше згадується у 1506р. у ярлику хана Менглі-Гірея. На початку ХVІІІ ст. містечко стає власністю Потоцьких. Тут у серпні-листопаді 1737 р.Ю.Потоцький приймав дипломатів з Австрії, Росії та Туреччини, які безуспішно намагалися припинити російсько-турецьку війну. Ці переговори одержали історичну назву – Немирівський конгрес.
Усі архітектурні пам’ятки , що збереглися, з’явилися у ХІХ-ХХ ст.,оскільки в 1803 та 1811 рр. Немирів вигорав дотла. Найвизначнішою арх. пам’яткою є палац княгині Щербатової – онуки Б.Потоцького. За її вказівкою старий палац розібрали і в 1885р. розпочалось будівництво нового за проектом Е.Крама. у 1921р. ,після загибелі родини Щербатової, на території маєтку було відкрито будинок відпочинку, а в 90-ті роки - санаторій «Авангард» як бальнеологічний курорт.
Парк – пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, 85 га. Один із найцінніших старовинних парків області – 160 видів та форм рослин.
Пам’ятники: М.Некрасову,Марку Вовчку,В.Городецькому.
Паровий млин-електростанція не є найбільшим, але він найкращий в області і є візитівкою Немирова. Його побудували чеські майстри1905року за проектом архітектора Пехера у «празькому» стилі.
Серед палацових перлин Вінниччини, безумовно, однією з найяскравіших є резиденція в Немирові. Вона цікава тим, що зберегла первісне планування і деякі деталі декору. Як і Тульчин, Немирів належав родині Потоцьких. Палац з’явився у Немирові в середині XIX століття за часів Болеслава Потоцького – молодшого сина Станіслава і Софії Потоцьких. Хоч головні роботи було закінчено 1900 року, зовнішнє та внутрішнє оздоблення тривало.
Можливо тому, що Щербатова вірила в легенду, згідно з якою, вона житиме допоки будуватиметься її палац. Доля виявилася підступною: графиню з сином Дмитром та дочкою Олександрою вбили більшовики в січні 1920 року. А балюстраду ще не було закінчено… Нова влада відкрила в маєтку санаторій, який діє й нині. В численних палацових кімнатах і залах зараз розміщуються масажні, ординаторські та маніпуляційні кабінети.
На території парку варто оглянути башту старої електровні, а також ставок, створений ще за часів Вікентія Потоцького. В одному з нових санаторних корпусів є невеличкий готель, у якому можна зупинитися.
Костел Святого Йосипа Обручника. Це ще одна пам’ятка архітектури, зведена коштом Станіслава Щенсного Потоцького 1805 року. Бароковий костел був домінантою Немирова завдяки двом вежам. За радянських часів його перебудували, знесли вежі й відкрили будинок культури. Сьогодні храм повністю відновлено в оригінальному вигляді. На одній із веж знову діє годинник, який щогодини грає іншу мелодію.
Жіночий Троїцький монастир. Православний монастир виник у Немирові 1783 року. За легендою, місце його побудови підказав Вікентію Потоцькому сам святий Миколай (первісно монастир називався Миколаївським). Він тричі являвся графу вві сні. Вимагаючи звільнити землю під монастир. Потоцький не зважав на ці сновидіння, аж доки невідома сила не винесла його разом із ліжком серед ночі надвір.
11:20. Селище міського типу Вороновиця. Розташоване на берегах р. Воронка. Перша згадка – 1545р. містечком володіли поміщики Грохольські, які в 1760-ті роки побудували тут один із своїх маєтків. Зі споруд садибного комплексу збереглися триповерховий палац, флігелі, службові будівлі, оточені парком-садом. Нині тут музей авіації і космонавтики України. Михайлівська церква 1752 року. Бароковий іконостас – ровесник храму.
Будинок М.Пирогова
12:30. Вінниця. Найбільше місто Поділля,розташоване на мальовничих берегах Південного Бугу, на перехресті шляхів з Києва,Львова, Одеси. Перша письмова згадка про Вєніцу датується 1363 р., коли литовський князь Ольгерд відібрав Побужжя у татар, і його племінник Федір Коріатович звів дерев’яну фортецю на високому пагорбі лівого берега Південного Бугу.
Миколаївська церква: 1746 р. Чудовий зразок подільської народної архітектури. Будівля виконувала не тільки релігійні, а й захисні функції. Відомо,що церкву відвідав Микола ІІ, якому так сподобалось співання парафіянки Постоловської, що він подарував їй золотий хрестик. У храмі збереглася старовинна ікона Святого Миколая 17ст. – головна святиня церкви.
Церква Різдва Богородиці: район П’ятничани, 1907 р. Зведена в єдино дозволеному на той час московському стилі. Головною окрасою храму є великий різьблений іконостас, який 1962 року було перенесено сюди із закритого комуністичною владою Преображенського собору (колишнього домініканського монастиря).
Церква Воскресіння Христового розташована в парку при дорозі, що веде до Жмеринки. При її зведенні 1910 року архітектором Артиновим вдало поєднано граніт і цеглу. Для віруючих святим місцем є невеличка каплиця, зведена поруч. 24 вересня 1996 року робітники зрубали старе дерево і їх здивуванню не було меж. На зрізі стовбура був чітко видимий хрест. Розголос про чудо швидко поширився містом і областю. Невдовзі сюди почали прибувати сотні паломників.
Багатьом дивне «хрестове» дерево допомогло зцілитися. Настоятель храму згадував, як в одного генерала. Що проїздив Вінницею в складі якоїсь комісії. Після відвідин каплиці розпрямилася всохла кисть руки. Дерево розпиляли на багато шматків і виявилося, що на кожному зрізі проступили нові обриси: декілька хрестів, є зображення , яке нагадує ченця, котрий несе хрест.
У центрі є велика синагога, котру у 1957 р. радянська влада закрила. Зараз вона реконструйована і використовується єврейською громадою.
Національний музей-садиба Миколи Івановича Пирогова знаходиться у південно-західній частині міста Вінниці у живописній садибі Вишня. Чверть століття вчений жив і працював в Україні. У садибі Вишня пройшли останні 20 років його життя з 1861 по 1881 рр. По смерті М.Пирогова його тіло було бальзамоване доктором Д. Виводцевим і перенесене до усипальниці, над якою у 1885 р. було зведено церкву за проектом академіка В. Сичугова.
Ботанічний сад «Поділля» площею 72га. Закладений у1963р. тут зростає понад 900 видів і форм дерев та чагарників. Особливу цінність мають унікальні асоціації лжетсуги, туї гігантської, платану західного та лікарських рослин.
Центральний парк КтаВ ім.Горького площею 30 га. – кінець 19 ст. Створений на основі природної грабової діброви. Насадження мають високу декоративність та багатий дендрологічний склад. Серед них є декілька 300-річних дубів, червоний і каштанолистий, оксамит амурський, сосна Веймутова тощо.
Монастир єзуїтів. Єзуїти були першим католицьким орденом, який звів свій кляштор у Вінниці. Зараз у приміщенні костелу знаходиться міський архів, доступу туди немає. Частину колишнього єзуїтського колегіуму займає Вінницький краєзнавчий музей.
Монастир капуцинів. Коштом старости Людвіка Калиновського 1761 року в місті постав третій мурований католицький монастир , який належав ордену капуцинів. Ці ченці були знаними своїм добрим ставленням до бідного люду. Зараз у монастирі живуть і провадять душпастирську діяльність п’ять братів.
Музичні фонтани у Вінниці
Витрати на їжу та нічліг (якщо на турбазі) 6000 грн. Транспорт – мікроавтобус.
Проїхали за 3 дні 988 км. Дороги нормальні. У мене враження чудові. Все було за програмою, тільки в Козятин не встигли. Добре стали у нагоді наші алюмінієві відра, металевий прут для вогнища, а також ланцюг, рогульки, сокира, ножівка, навіть дрова брали з собою.
Стискається серце від занедбаності палацу в Тульчині. Погода була сприятлива. Купались у Дністрі, Південному Бугові, в купальні Лядовського монастиря.
Неприпустимо довго загаялись у Могилеві в кафе. Загалом Могилів-Подільський справив гарне враження європейського курортного міста. Багато ще роботи треба провести в плані українізації області. Переважно російські храми і церкви.
Потрапили на День міста у Бердичеві. Благословила нас там Ніла – монахиня в миру, і роздала сердечка-символи Серця Матері Божої. Благословіння захистило нас від поліції, яка спинила нас на трасі і виясняла, чи ми платили водію. І від прикордонників – бо ночувати на кордоні не можна, а нам вдалося переночувати прямо на березі Дніста на кордоні.
Центр Бердичева теж сподобався. Чудовий доглянутий костел.
Заказник Рибчинецька дубина на трасі ніяк не вказаний. Тому проскочили і нічого не помітили.
У Хмільнику чудовий розарій перед санаторієм «Радон».
Екскурсію у Буші замовили за півціни. Буша – вражаюче місце! Щороку там відбуваються пленери каменотесів.
Всім сподобався Немирів. І римський костел з годинниками і іншою мелодією щогодини і музичні світлофори і санаторій «Авангард» у палаці графині Щербатової. Чудовий лісопарк.
У Вороновиці палац Грохольських-Можайських зовні привабливий, а всередині бридкий. А ще неприємне зовнішнє масонське оздоблення – гірлянди з тваринних черепів і хребтів.
Вінниця теж сподобалась. Дуже гарні храми. Помилувались співочими фонтанами.
Важливо дізнаватись розклад роботи музеїв наперед. За всю поїздку змогли відвідати лише музей у Буші. Решта були вихідні або просто зачинені.
Під кінець всі погодились, що їжі можна було брати менше :)
Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 500 грн на подорожі з Busfor ;)
Рассказать друзьям
Подпишитесь на рассылку, чтобы первым получать интересные предложения, новости и скидки от BUSFOR
