Мої квитки
Служба підтримки
Питання і відповіді
Договір оферти
Блог
Про нас
Контакти
Перевізникам
Агентам
25.05.1817494

Що робити в Кракові туристові-одинаку

Краків



Лариса Шидловська
41 рік, копірайтер


Я давно мріяла поїхати до Кракова і потрапити на концерт єврейських канторів. Насправді у Кракові я була кілька разів. Уперше ще на початку 90-х років, їздила на гастролі з дитячим фольклорним ансамблем. Потім на двох конференціях і по дорозі до аеропорту. Одного разу навіть довелось цілу ніч ночувати на вокзалі, бо пропустила свій потяг до Перемишля.

Я відчувала, що Краків – це моє місто. Якесь дуже рідне, домашнє. Але я ніколи не встигала «поговорити» з ним, залишитись наодинці, вдихнути на повні груди його повітря. Не раз планувала поїхати на 3-4 дні, та якось не складалось. Тут побачила оголошення про концерт (про нього розкажу дещо пізніше), і вирішила здійснити одразу дві свої мрії.

Квиток на автобус купила за місяць до запланованої подорожі. Коштував він в обидва боки 750 гривень, з невеликою знижкою. Салон був зручним і чистим, персонал ввічливий. Єдина проблема, яка виникла – це багатогодинна затримка на кордоні. Водії постарались швидко та безпечно всіх довезти після цього до Кракова, та добрались ми все одно біля обіду.

Я планувала провести в місті три дні. Цього замало, щоб відвідати всі цікаві місця. Та багато чого я встигла побачити, про що й хочу розказати.

Барбакан

1

Цю круглу оборонну споруду знають всі, хто хоч раз побував у Кракові. Вона є одним із символів міста. Розташована біля старих мурів, навпроти Флоріанських воріт. Побудований Барбакан у 1498-99 роках королем Яном Ольбрахтом. У той час Кракову загрожував напад Молдавського господаря Стефана Великого. Довгий час ввійти на територію міста можливо було лише через ворота Барбакану. На початку ХІХ століття фортецю хотіли розібрати за наказом Австрійського імператора. Але архітектору Феліксу Радванському вдалось урятувати пам’ятку. Він стверджував, що мури захищають мешканців міста від вітрів.

2

Діаметр фортеці більше 24 метрів, товщина стін – 3 метри. Вона має 8 сторожових веж і більше сотні бійниць. Зараз у Барбакані є невеликий музей, де час від часу проводяться виставки. Вхід туди – 8 злотих. За ці гроші я прогулялась галереями круглої фортеці та мурами над Флоріанськими воротами. Відчула, наче попала в Середньовіччя. В одній із веж є невеликий екран, де показують мультфільм про стародавню історію Кракова. Він короткий, але дуже цікавий, навіть для дорослих. З мурів відкривається гарна панорама на Ринкову Площу і бокові вулички.


Вавель

3

До Вавеля я пішла зранку другого дня. Була десь восьма година, поблизу майже нікого не було. Лише невеличка група молоді та кілька любителів ранкових пробіжок. Біля мурів «познайомилась» із Вавельським Смоком або Драконом. Я навіть побачила, як він пускає вогонь із пащі.

4

Розповідати про сам Вавель можна дуже довго, адже в замку закарбовані століття польської історії. Він був заснований у 1290 році, з того часу багато разів руйнувався і перебудовувався у різних стилях (романському, готичному, ренесансному). Сучасний Вавель – це великий двір з десятком будівель, оточений середньовічним муром. Найбільшої уваги заслуговують Королівський Палац, Кафедральний Собор, Бернардинська Вежа.

5

Я зайшла у Вавель з боку Вісли, через Бернардинські ворота. Алеї ще були порожніми, кілька китайських, чи то японських туристів робили фото. Невеличкий бар біля муру вже був відкритий, я замовила там каву. Поставила чашку на столик і пішла одержати решту. В цей час прилетів голуб і перевернув мою каву. На щастя, ввічливі офіціанти зробили мені ще одну.

Після кави попростувала до собору, де якраз починалась недільна служба. У цьому костелі я була вперше ще підлітком. Тоді він здався мені таким величним. Повернувшись через багать років, відчула те ж незвичне піднесення, а ще літургія правилась латинською мовою. Наче перемістилась в часі на сотні років назад. Бродила серед мармурових саркофагів польських королів, читала біографії (такі собі зліпки з давньої історії Речі Посполитої).

Коли вийшла на вулицю, двір уже був переповнений туристами. Атмосфера стала зовсім не та, що зранку.

Окрім костелу відвідала ще Королівські палати, Зброярню і Бернардинську вежу (з неї видно Віслу і майже весь Краків). Побачила знамениту залу для прийому послів. Чомусь вона здалась мені дуже маленькою. Запам’ятались великі білі розмальовані печі. Дуже схожі, тільки значно менші, є у старих львівських помешканнях. Зброярня теж цікава, тут виставлені мечі, шаблі, списи, пістолі, гармати X-XVIII століття. Тільки я ніяк не могла позбутись думки: «Скільки всього люди придумали, щоб убивати один одного!». Якщо чесно, у зброярні мені було трохи моторошно.

Ціни:

  • вхід до костелу безкоштовний

  • Королівські палати – 35 злотих

  • зброярня – 25 злотих

  • Бернардинська вежа – 4 злотих


Казімеж

Колись Казімеж був окремим містечком, розташованим на острові посеред Вісли. Кілька століть мав навіть Магдебурзьке право. Потім один із рукавів річки став пересихати й Казімеж повністю опинився на суші. З початку ХІХ століття містечко увійшло до складу Кракова.

Ще наприкінці XV століття в Казімежі було збудоване єврейське гетто. Громада в той час була вигнана з Кракова та переселилась до торгового містечка за Віслою. Перед Другою Світовою війною це був найбільший єврейський квартал у Європі. Зараз тут залишилось 7 синагог (з них 2 діючі), старі написи та малюнки на будинках, що свідчать про недавню історію району.

Я бродила затишними вуличками Казімежа і старалась уявити, як він виглядав ще кілька десятиліть тому. Поважні равини-ортодокси з довгими бородами, їх більш сучасні «колеги»-реформатори, дрібні торговці, багаті банкіри, бідні ремісники, хасиди у своєму чорному одязі. Все це зникло в печах Освенциму.

В Казімежі стараються зберегти пам’ять про його єврейську історію. Відновлено старе кладовище, кілька синагог, працюють громадські організації. Щороку, в кінці червня, тут проводиться фестиваль Єврейської культури, на який власне я й приїхала. Можна знайти в цьому кварталі ресторан кошерної їжі. Біля одного кафе бачу старі вивіски з єврейськими прізвищами. Колись вони вказували на контору адвоката, майстерню шевця, крамничку. Зараз це просто частина креативної інсталяції.

У Старій Синагозі, збудованій у XV столітті, діє музей, який розповідає про юдаїзм і давні звичаї євреїв. Вхід коштує 10 злотих, у понеділок можна ввійти безкоштовно. Надзвичайно мене вразив Музей євреїв Галіції. Ніби нічого особливого в експозиції нема: просто старі і сучасні фото, занедбані єврейські кладовища, зруйновані будинки й синагоги. Зниклий світ, якого вже не повернути. У той час у музеї демонстрували щоденник дівчинки з гетто в Лодзі, який знайшли зовсім недавно. Переживання дитини-підлітка, що старалась зберегти людську подобу в страшний час. Читала його годину, не могла стримати сліз. Яким жорстоким буває світ, де правлять диктатори з божевільними ідеями, і як легко ми ними заражаємось.

Не хочеться закінчувати розповідь про Казімеж на сумній ноті. Цей район став моїм улюбленим у Кракові. Хочу знову туди повернутись, випити каву з морозивом, послухати вуличну музику, походити по старій бруківці, зазирнути в дворик синагоги Рему. Тут тихо і спокійно, абсолютний контраст із галасливою Ринковою площею і центральними вулицями Кракова.

6


Концерт канторської музики

А тепер розповім про концерт, на який я власне і їхала. Канторська музика або хазанут – це молитовний єврейський спів. Корінням своїм він сягає раннього Середньовіччя, а можливо ще й античних часів. У сучасному вигляді виник у другій половині ХІХ сторіччя, а Золотим віком вважається початок ХХ століття.

Цікаво, що більшість відомих канторів, чиї твори зараз виконуються молодими співаками, народилися в Україні. Кар’єру совою вони зробили в США. З появою звукозапису композиції стали популярними не лише серед євреїв. Найвідоміший кантор, Йоселе Розенблат, збирав у Нью-Йорку кількатисячні аудиторії слухачів різних віросповідань і національностей. Він навіть зіграв самого себе у першому звуковому фільмі у світі – «Співак Джазу». А народився Розенблат у Білій Церкві, під Києвом.

Концерт проходив у синагозі Темпль по вулиці Медовій, на Казімежу. Добре, що я прийшла завчасно, бо місць на квитках не було. Вистояла годинну чергу, поки потрапила всередину. А потім поринула на дві години в музику. Хазанут – це дивна суміш східних мотивів, італійського «bell canto», класики. Десь у цих наспівах чуються такі знайомі ноти наддніпрянських і карпатських мелодій. Але музику неможливо передати словами, її треба почути.


Їжа і проживання

На завершення скажу кілька слів про їжу та проживання. Я забронювала через Booking невеличку квартиру на вулиці Кармеліцькій. До Ринкової площі від неї йти 10 хвилин, а до автовокзалу – близько 20 хвилин. Помешкання було миле і чисте, хоча трохи старосвітське. Господиня дуже привітна. Ніч коштувала 100 злотих.

Снідала я вдома, кавою з круасаном. Обідала і вечеряла в різних кафе навколо центру.

Середні ціни на їжу та напої:

  • кава з морозивом – 12 злотих

  • еспресо у Вавелі – 8 злотих (в інших місцях можна знайти за 4-6 злотих)

  • вулична їжа на Торговій площі (Казімеж) – 12 злотих (ковбаска, салат з овочів, хліб, пепсі)

  • лазанья з пепсі в закладі швидкої їжі – 14 злотих

  • обід в італійському ресторанчику поряд із центром (паста, салат, пиво, морозиво) – 27 злотих

  • вареники і пиво в ресторані поблизу Ринкової площі – 22 злотих.

Краків чудове місто, хочеться приїжджати туди знову й знову. Моя порада, уникайте Ринкової площі та центральних вулиць. Якщо хочете щось там побачити, приходьте зранку. Те ж саме можна сказати про Вавель. Не бійтесь здійснювати свої мрії, подорожуйте!

Враження часто важливіші за речі, вони роблять наше життя справжнім
.



Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 500 грн на подорожі з Busfor ;)

Ми пропонуємо безкоштовні поради про вигідні подорожі по Україні і за кордон. Хочете їх отримувати?

Підпишіться на розсилку, щоб першим отримувати цікаві пропозиції, новини та знижки від BUSFOR

    
183193
підписники