Мої квитки
Служба підтримки
Питання і відповіді
Договір оферти
Блог
Про нас
Контакти
Перевізникам
Агентам

Запитайте мене, де край світу, і я покажу вам, де він

Португалія



Василь Климюк
метеоролог, мандрівник Україною


Сінтра – це казкове місто в Португалії, розташоване на пагорбах і вкрите зеленими соснами. Від Лісабона до Сінтри найзручніше їхати електричкою з вокзалу Россіо, по часу це приблизно 40 хв. Усі рекомендують виділити хоча б два дні, щоб можна було все подивитись, але нам вистачило й одного.

Сінтра

Приїхавши ввечері, ми одразу вирушили в пошуках нашого житла. Так як було досить пізно, громадський транспорт вже не ходив, а на таксі 4 євро ми пошкодували, вирішили пішки пройтися і по дорозі познайомитися з нічним містом, але пізніше ми декілька разів про це пошкодували, бо місто і справді дуже горбисте і переважно тротуарів для пішоходів немає. Я б, напевно, і містом його не назвав – переважно це приватні будинки, розташування яких не зовсім логічне.

Біля будинків нема освітлення, проте є собаки, які надійно охороняють житло. Йти по дорозі було страшнувато, бо освітлення було не скрізь, а за крутими поворотами не зовсім видно зустрічні машини. Наш навігатор чомусь перестав показувати, в якому напрямку нам рухатися, і ми часто зупинялися та перезавантажували своє розташування.

Поблукавши з годину, ми таки дісталися нашого житла, і, як виявилося, розташоване воно в центрі міста. Власник будинку нас зустрів, бо виявилося, він теж має собаку та повинен нас із ним познайомити, щоб надалі ми могли ходити спокійно.

Перед поїздкою ми робили короткий огляд Сінтри, де всі рекомендували брати тук-тук або проїзний на громадський транспорт, щоб пересуватися містом. Ми були впевнені, що це не для нас, але вранці, коли ми вирушили оглядати місто, то побачили, що всі пам’ятки, замки та палаци розташовані в різних кінцях міста, і які б ми не були затяті ходуни, виходити вгору й вниз по пагорбах нам не під силу. Точніше, під силу, але витрачати на це час нам не хотілося, і ми купили проїзний. На мою думку, оптимальним є проїзний на 24 год. за 15 євро. Тобто два дні ми можемо їздити безкоштовно автобусми Сінтри, і кожен із цих автобусів має свій напрямок.

Карта

Кілька автобусів для прикладу:

  • №434 – Національний Палац Пена
  • №435 – Кінта да Регалейра
  • №403 – Кабо да Рока
  • №417 – Кашкайш
  • №418 – Ешторіл
  • №427 – Бока до Інферно

Ці автобуси – рай для туристів, і ми на собі перевірили, що цих 15 євро за два дні мандрівок повністю себе окуповують, бо мінімальний проїзд в одну сторону по місту 2.80 євро, тому можете порахувати самі.


Отже, почали ми з найбільш рекомендованого палацу – Палац Пена, побудований приблизно в 1838 році як літня резиденція короля та королеви Португалії Марії та Фернанду Другого на місці монастиря, який зруйнував землетрус в 1775 році. Розташований він на 500-метровій горі Сінтри, тому йти реально треба весь час вгору, їдучи в автобусі по серпантинній дорозі, ми точно зрозуміли, що зробили правильне рішення.

Палац Пена

Вхідний квиток на територію палацу та парку коштує 14 євро, ми взяли квиток лише на територію парку за 7.40 євро, але лайфхак такий, що з цим квитком можна обійти також і палац, тобто без входу всередину, але повністю по літніх терасах. Цього достатньо, щоб оглянути палац.

Стіни замку пофарбовані в різні кольори, що робить цей замок ще більш казковим та подібним на замок з Disney. Хоча стіни фарбовані відносно недавно, через сезон дощів та туман краска змивається дуже швидко, тому ті стіни, які обкладені плиткою азулежу, виглядають більш довговічними. Не дивлячись на це, місцеві дуже трепетно доглядають палац, так як він належить до 7 чудес Португалії та занесений у світовий спадок ЮНЕСКО. У 2015 р. замок посів 1 місце у списку неймовірних замків Європи, обігнавши Іспанію та Німеччину.

Палац Пена

Палац і справді унікальний, зовсім не подібний на ті, що ми бачили. Працював над ним німецький архітектор, який використав різні архітектурні стилі, зокрема португальський ренесанс та мавританський стиль, і доповнив внутрішнє та зовнішнє оздоблення елементами різних країн та епох.

Особливого шарму палацу додають тераси та оглядові майданчики на місто, зелений парк, океан та Замок Маврів. На жаль, кількість туристів у палаці зводить з розуму і весь кайф, який ти хотів відчути, стоячи на літній терасі, закінчується так і не почавшись, тому наші рекомендації приходити якомога раніше. Хоча, тут теж добре відображається невпинність португальців, які свій робочий графік починають о 9:30, коли потік туристів уже чималий.

Пена

Ми пішли досліджувати парк, який займає близько 200 гектарів та повністю облаштований для прогулянок: там і фонтани, і печери, і різні будиночки та колодязі, невеличкі струмочки та озера, для зручного пересування краще мати карту, але заблукати вам не дадуть ті ж самі туристи.

Пена


Дорогою від парку розташований і Замок Маврів X ст., вхід коштує 8 євро. Замком ми б ці стіни не назвали, швидше руїни, які були зведені маврами для захисту від арабів у часи завоювання Португалії. Замок Маврів вважався одним із важливих оборонних об’єктів завдяки своєму розташуванню, і вдало обороняв Сінтру.

Замок Маврів

Загальний периметр замку 450 м. Геологи стверджують, що замок з’єднує Лісабон, Кашкайш, Мафру та Сінтру підземними тунелями, адже в гірському хребті Сінтри є багато порожнеч природного походження. Тунелі мають виходи до моря, які в часи приливу наповнюються водою. Якщо час дозволяє, то по території замку можна гуляти довго, краса навколо заворожує.

Підйом

Особливу увагу варто звернути на крутий підйом сходами по стіні. Будучи трішки обмеженими в часі, ми піднялися тільки на ліву стіну руїн, але можна обійти по периметру і праву сторону замку. Особливо ніяких експонатів всередині немає та й мало, що збереглося, але цей підйом по сходах нам сподобався. Далі по плану ми мали відвідати Національний палац Сінтри, який знаходиться в центрі міста, і його велич просто неможливо не помітити. Вхідний квиток до палацу – 10 євро, будівля відома дивовижно розписаними стелями і також входить до списку ЮНЕСКО.

Територія замку

Краєвид

Після цього планували зайти в ще один містичний палац Кінта да Регалейра – це власність одного багатого португальського сеньйора, який перебував в спілці масонів. Його сад складається з підземних таємних ходів, веж, каплиць і головна гордість – багатоярусний кам’яний колодязь, в якому проводилися всі масонські обряди. Вхідний квиток 6 євро.

Також є ще Палац Монсеррат, Шале і сад Кондесса. Маючи карту зі всіма цими місцями і відвідавши лише два з них, ми втомилися від побаченого і зрозуміли, що ціна вхідного квитка біля 8 євро, але враження в нас тільки від кількості туристів. Виходить, що витративши багато, ми отримали найменшу кількість задоволення, тому помандрували автобусом №403 на край світу в прямому сенсі цього слова, де і вхід поки що безкоштовний, і враження не зрівняються з жодними замками.

Мис Рока або Кабо да Рока – крайня західна точка Європи. Одна з найяскравіших та найбільш відвідуваних локацій у Португалії. Висота скелястого берега близько 140 метрів. Вид на океан такий, що просто захоплює дух, а вітер зносить тебе з розуму в буквальному сенсі цього слова.

Мис Рока

Кабо да Рока

Перших півгодини ти просто не можеш відірватися від погляду на океан, бо він без краю та кінця. Я б однозначно назвав це місцем сили і спокою одночасно. Тут ти відчуваєш, наскільки людина беззахисна перед ним, океаном, який потопив славнозвісний «Титанік». Про таке місце хочеться кричати і закликати всіх його відвідати, і всі фото та відео – це тільки 10% від побаченого.

Океан

Океан

Ми приїхали близько 19 год. вечора, як на мене, це найкращий час. Обов’язково потрібно з собою мати куртку, навіть коли сонячна погода. Тут дуже вітряно. Також встановлений хрест, де викарбувані географічні координати крайньої західної точки. Особисто я б не сказав, що у цей час було багато туристів. Туристичних автобусів не було і, як виявилося, ми самі не очікували, що таки дуже круто приїхали, адже через годинку почався захід сонця.

Захід сонця

Краєвид

Це просто не описати словами, це такі емоції, від яких просто течуть сльози і ти не можеш вимовити й слова. Неважливо в чому ти вдягнений, взутий, чи є в тебе гроші. Головне де ти і хто біля тебе поруч. Автобус в Сінтру під’їхав якраз після заходу сонця, що дуже зручно, і через хвилин 20 ми були вже вдома.

Релакс


Сінтра, тим часом, «двіжувала», свято Іоана Хрестителя продовжувалося. На сцені запалювали відомі португальські зірки, а місцеві запалювали разом із ними. Уздовж дороги був різний fastfood і сангрія, яку не спробувати було нереально. Атмосфера просто зашкалювала. Ми не відчували себе чужими, на нас не дивилися як на туристів, нас прийняли як своїх. Ніхто не бився, не сварився, всі просто підтанцьовували і співали.

Прийшовши додому, ми ще довго чули музику, думаю концерт тривав до ранку. Втомившись від дуже насиченої Сінтри, наступного ранку ми вирушили автобусом №427 в Бока до Інферно, або по-нашому «Прірва Диявола». Всім любителям послухати шум океану, який б’ється об стіни, треба їхати сюди. В одній зі скель утворилася велика печера, в стіни якої б’ються води океану.

Бока до Інферно

Океан і скелі

Існує легенда, що злий чаклун вкрав чарівну принцесу і тримав її в своїх володіннях, але одного дня принцеса втекла разом з його вірним помічником. Злий чаклун дізнався про це і наклав свої страшні чари: втікачі провалилися в прірву, яку навіть океан не може поглинути.

Слухати океан

Контраст

Присівши на скелях і закривши очі, ти слухаєш океан, сонце гріє твоє обличчя, ти відчуваєш повний спокій. Біля прірви є ярмарок з різними сувенірами, магнітами, мушлями і є невеличке кафе, де можна спробувати місцеві страви.

Скелі

Далі по набережній уздовж океану рекомендую пройтися до колишнього рибальського містечка Кашкайш, яке в свій час зробили літньою резиденцію королівської знаті. У наш час я б його назвав містом багачів, адже будинки переважно більш подібні на вілли, кількість яхт також чимала. Пляжі є сімейні, є для любителів серфінгу, є платні. Залишатися тут на ніч ми не стали, хоча по плану мали, але житло дороге, середня ціна за ніч біля 40 євро, тому, не довго думаючи, ми побігли на вокзал.

Кашкайш

Часу на роздуми багато не було, повертатися до туристичної Сінтри ми не хотіли. Втомившись від цієї суєти, нам хотілося чогось дуже тихого та атмосферного, тому ми на ходу, маючи 5 хв. часу, вирішили їхати в Коїмбру – першу середньовічну столицю Португалії, розташовану в центральній частині країни.

Коїмбра

Місто, яке по по праву носить звання культурної столиці Португалії. Найстаріший університет 1290 року знаходиться саме тут, і в період навчання місто повністю перетворюється на студмістечко. Університет налічує близько 23 тис. студентів, має 4 свої кампуси та власну найбільшу бібліотеку в Португалії. Такий собі Хогвартс по-португальськи.

Вулиця Коїмбри

Саме в цьому місті жила Джоан Роулінг, після чого написала «Гаррі Поттера». Тут можна зустріти студентів у чорних костюмах з накидками, прикрашеними кольоровими стрічками: колір стрічки означає факультет, а кількість – рік навчання, і ми їх зустріли. Правда, це були продавці солодощів, бо в літній час студентів нема, і місто завмирає до початку навчального сезону.

Університет

Студентські кімнати в гуртожитку влітку перетворюються на готелі та хостели. Приїхавши вночі, ми, традиційно, вирушили шукати наше житло пішки. Нічне місто тихе та спокійне, а ближче до центру було чути шум вечірок. Наш готель був розташований у центрі міста, і вікна виходили на головну площу та монастир Санта-Круш. Зустрів нас комендант, який дав карту міста, і дуже по-португальськи старався пояснити, куди ми повинні в першу чергу піти і де можна недорого та смачно поїсти.

Університет


Кімната обійшлася нам близько 12 євро за ніч – це було наше найдешевше житло за всю подорож. Тому обов’язково завітайте в це місто. Гуляючи містом вранці в неділю, ми майже не зустрічали людей, лише близько обіду почали працювати кафе та магазини. Кожна частина історичного міста наповнена атмосферою історії, та внесена до списку ЮНЕСКО. Коїмбра по кількості всіх пам’яток поступається лише Порту та Лісабону. А ботанічний сад вважається найбільшим у Португалії, тому сюди треба їхати на добрих два дні.

Краєвид

Рекомендації щодо португальської кухні

Вона дуже різноманітна! Головна страва, яку ми попробували, – це францезінья. Два шматки хрусткого хліба, між ними телячий стейк із шинкою по обидва боки (це рахується серединка), все облите згори сиром, яйцем та гострим пивним соусом. На додачу цю страву подають з картоплею фрі. Коштує 9,5 євро.

Смакота просто нереальна! Дуже туристичним місцем для споживання цієї страви вважається кафе «Сантьяго» в Порто. Людей там дуже багато, тому або жива черга за місце в кафе, або офіціант веде запис у своєму блокноті. Як тільки з’являється вільне місце і надійде ваша черга, вас покличуть. Одну порцію ми розділили на двох, бо вона велика і ситна.

Головний лайфхак – це ТropicoCafe, яке ми відкрили для себе випадково. Це місце просто для нас тепер must visit. Знаходиться воно біля вокзалу Campanha. З відвідувачів був тільки місцевий Дон Педро, чоловік власниці, якого вона, власне, й годувала. Побачивши нас, він не мило запитав, чого ми бажаємо, але це місце не туристичне, і ці люди не знають англійської мови, та й португальська в них, як у нас у Закарпатті наприклад.

ТropicoCafe

Ми вже думали, що нам покажуть на двері, типу кафе не для іноземців, але ні. Люб’язна пані вивела нас за двері, і сказала показати на дверному меню, що ми хочемо. Ми замовили одну францезінью за 5 євро і яйце з сосисками та картоплею фрі за 2.50 євро. Тут ця францезінья була набагато смачніша, одним словом, «як у мами вдома». Ми чули і бачили, як її спеціально для нас готували. Навіть було дещо незручно. Отже, не ведіться на туристичні місця, а шукайте щось своє та нерозпіарене.

Також рекомендуємо обов’язково спробувати рибу на грилі з картоплею, вона дуже смачна. Ми обрали для цього в Лісабоні звичайне накриття з стільчиками і столиками просто посеред вулиці – це не кафе, і не їдальня. Нам дуже сподобалося, вартість однієї рибки на грилі біля 13 євро, максимальна ціна в меню була 18 євро.

Францезінья

Супермаркети нам дуже не сподобалися – ковбаса, неважливо дешевша чи дорожча, варена чи копчена, вся віддає якоюсь кислотою та приправами. Дуже сильно відчувається походження м’яса, а ця кислота присутня навіть тостерному хлібі. Єдиний хліб, який нам сподобався – свіжа випічка в AUCHANI. А от португальський шоколад ми рекомендуємо, він дуже смачний.

Не рекомендуємо в червні рвати мандарини, які там ростуть на кожному кроці, вони ще не стиглі, а от апельсини дуже смачні (перевірили особисто). Відчувається справжня якість апельсина. Воду ми теж купували: в містах вода з труб не дуже добра, тому звичайна немінералізована вода обійдеться вам біля 20 центів.

Їжа в Португалії

Португалія для мене – країна неймовірно атмосферна з великою історією. Підбиваючи підсумки, хочеться порекомендувати всім відкривати світ для себе і себе для світу. Хто шукає натхнення та любить смачно і недорого поїсти, вам однозначно сюди.


Більше про Португалію:


Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 300 грн на подорожі з Busfor ;)

Ми пропонуємо безкоштовні поради про вигідні подорожі по Україні і за кордон. Хочете їх отримувати?

Підпишіться на розсилку, щоб першим отримувати цікаві пропозиції, новини та знижки від BUSFOR

    
183193
підписники