 |
|
Перш за все рекомендую відвідати найцікавіше місце – це Тараканівський форт. Місце, де тебе не покидає відчуття, що за тобою хтось спостерігає, місце, де в повітрі літає відчуття паранормального, і тобі лячно від найменшого звуку дерев, особливо якщо ти відвідуєш його вперше.
Отже, трохи історичних фактів: хто побудував, для чого і чому потрібно відвідати? Був побудований Російською імперію в період з 1873-1890 рр., і подейкують, що на відкриття приїжджав Олександр III. У першу світову війну росіяни практично без бою віддали форт в руки Австрійської імперії, але в 1916 р. стали його відвойовувати.
У запеклих боях загинуло понад 200 австрійців, тіла яких захороненні під стінами форту. У Другій світовій війні форт участі не брав. Пізніше з нього зробили якийсь склад, але сирість завадила всім планам. Після цього форт залишили в спокої й дозволили природі керувати спорудою.
Найцікавіше, що зараз форт стоїть на обліку у Збройних сил України, хоча на мінімальну реставрацію та догляд грошей немає. Місцеві жителі чи то сільська рада по трішки впорядковують територію, але цього недостатньо, тому всім бажаючим рекомендую поспішати, бо через пару років від могутнього форту залишиться тільки фундамент.
Ми приїхали з самого ранку і не відразу знайшли “вхід”. Лише після того, як обійшли величезний пагорб, з другої спроби натрапили на прохід з табличкою «Вхід заборонений», отже, нам туди! Обов’язково при собі мати ліхтарики, і краще щоб це був не телефон, тому що далі 80% мандрівки буде у цілковитій темряві. Пройшовши цей досить довгий тунель, ми потрапили в так зване маленьке містечко зі своїми вулицями, будинками та навіть церквою, яке зовні оточене порослими валами.
Гостроти відчуттям додає той факт, що тут нікого немає з людей, лише ви, пусті казарми (в яких колись проживали солдати) та сотні метрів темних коридорів, що охоче пожирають вогні ваших ліхтарів. Чесно кажучи, спочатку нам було дуже лячно. Але поблукавши темними кімнатами декілька годин, ми почали орієнтуватися в плануванні будівель, а голосні екскурсії, що під’їхали о 10 годині, розвіяли всі наші страхи та містичну атмосферу форту.
Щодо містики, то історій з нею вдосталь: і про секретні німецькі досліди, і про НКВдешників, що блукають тут до цих пір. Однак те, що справді варто взяти до уваги – треба бути уважним та дивитися під ноги, бо в казармах є два глибоких колодязі, один знаходиться посеред коридору, а прохід до другого пролягає через напівзатоплений тунель, по якому треба йти напівприсядки.
Минулого літа в один із них упав та загинув місцевий чоловік, тому варто бути надзвичайно обережним. Насправді ж Тараканівський форт дуже унікальне місце як в Україні, так і за її межами. За кордоном такого місця немає і, впевнений, що не може бути. Там би все було прибрано і реставровано, вхід коштував би декілька євро і скрізь ходили б заможні пенсіонери. Форт, напевно, одне з самих аутентичних місць у Європі.
Якщо вам набридли однотипні екскурсії гарненькими замками і ви хочете нових вражень – вам сюди, але пам’ятайте про заборонений вхід.
Як дістатися? Найкраще з Рівного, або у нашому випадку з Луцька, вийти на автостанції в м. Дубно, а там вже запитати найближчу маршрутку у с.Тараканів, воно знаходиться 8 км від м. Дубно. Далі попросіть у водія зупинитися біля форту, а вже з головної дороги потрібно пройти 5-10 хв. стежиною в ліс, яку добре видно з місця зупинки. Назад ми верталися тим самим маршрутом.
P.S.: Магнітики тут вранці не продають.
Кожен мандрівник, що подорожує Рівненщиною, повинен побувати у тунелі Кохання. Ця локація щорічно посідає перші пункти в списку найгарніших місць України. Насправді – це унікальне місце, тут знайшли компроміс природа із людською діяльністю, через густий болотистий ліс проходить рейкова колія, якою їздить потяг, котрий «підрізає» вершечки гілок.
Потрібно віддати належне працівникам залізничної дороги, що не вирізають дерева поблизу колії і не псують таке диво. Саме такий збіг обставин заставляє піарити маленьке селище, їхати сюди тисячам туристів з України та не тільки, тут навіть гості з Китаю приїжджають, а це вже показник гідного туристичного об’єкту. Тому, якщо ви маєте другу половинку – хутчіш поспішайте сюди!
До речі, на залізничній станції мешкає руда собака, яка за шматочок хліба може показати Вам дорогу до тунелю, принаймні в нас так було. Собака була з нами весь час і захищала від інших місцевих псів та провела нас до самої зупинки. Але найбільше здивування було, коли через рік ми побачили її на тому самому місці біля вокзалу, напевно вона там місцевий екскурсовод.
Як дістатися? Зі Львова, Києва чи інших міст найкраще їхати до Рівного, вийти на зупинці смт. Клевань. А вже там по всьому селищі розвішені таблички, що показують напрямок до тунелю, від зупинки до нього йти близько 20 хв.
P.S.: Магнітики продають!
Останній об’єкт в цьому списку, але не останній в Рівненській області – це Базальтові стовпи або Базальтове озеро – це вже друга в цьому списку локація, що утворилася від співпраці людини та природи.
Озеро утворилося в кар’єрі, де видобувався базальт, ще з середини XVIII ст., коли в процесі роботи робітники добралися до підземних вод, які затопили кар’єр. Вода в кар’єрі і справді має смарагдовий відтінок, особливо в сонячну погоду. Глибина кар’єру становить приблизно 9 метрів, дехто каже, що цілих 15.
Посередині водойми утворився острівець, який називають “Островом кохання”. Влітку на озеро приїжджають відпочивати багато людей, щоб скупатися в зеленій воді та відчути себе на Мальдівах.
Щоправда, умови для відпочинку тут залишають бажати кращого: по-перше, жодних умов для ночівлі, тому потрібно брати намет, по-друге – будь-яка відсутність пляжу, а щоб дістатись води, потрібно спуститися стрімким схилом. Хоча, немає нічого дивного, адже тут і не планувався пляж для відпочинку.
Поряд знаходяться й інші діючі кар’єри, з яких видобувають базальт, і можна побачити базальтові стовпи. Всім, хто хоче мати фото на кшталт картинки на фоні озера у кратері метеорита, вам сюди.
Як дістатися? З Автостанції «Чайка» у Рівному до с. Базальтове ходять декілька маршруток приблизно раз в 3 годин, потрібно заздалегідь подивитись розклад маршрутів. Ми їхали о 12:20 автобусом Рівне – Ганнівка, попередньо запитавши у працівника каси про розклад. Їхати півтори години, і виходити на початку села, можна попросити у водія, він стане біля самих кар’єрів. Назад ми верталися тією самою маршруткою. Півтори години нам було більш-менш достатньо, щоб намилуватися красою Базальтового озера.
P.S.: Магнітики не продають.
У Рівненській області ще багато цікавих об’єктів – це й руїни Губківського замку, поважний Остріг, і, звичайно, Поліський трамвай, куди ми дуже хочемо потрапити. Можливо, ці всі локації не такі відомі як пам’ятки європейських країн, але часом краще поїхати у невідоме село, ніж провести вихідні в інтернеті. Тим більше, що в Україні є на що подивитися!
Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 300 грн на подорожі з Busfor ;)
Розповісти друзям
Підпишіться на розсилку, щоб першим отримувати цікаві пропозиції, новини та знижки від BUSFOR
