Татранська подорож на двох

Назар Липко

Мене звати Назар, а мою Дівчину Орися. Обоє ми працюємо в галузі фінансів. Цього року у нас із Орисею склалася така ситуація, що раніше осені нам не доводиться думати про спільну тривалу відпустку. Тому ми почали шукати варіанти де найкращим чином провести хоча б кілька вихідних. Дізнавшись, що на день Конституції України буде гарантованих чотири поспіль вихідних, ми взяли на роботі ще три дні відпустки і вирішили кудись поїхати. Сім днів мало, щоб планувати далеку поїздку чи політ на море, тому ми прийняли рішення їхати кудись недалеко від українського кордону.

В Польщі та в Угорщині ми вже бували і хотілося відкрити для себе якісь нові місця. За рекомендацією друзів та колег, а також в результаті власних пошуків, було вирішено відвідати Словаччину. Точніше захотіли ми відвідати два міста – Попрад та Кошице. Попрад ще називають воротами у Високі Татри (частина Карпат), а Кошице – це маленьке затишне місто за 100 кілометрів від Ужгорода, яке було культурною столицею Європи у 2013 році.

Слідуючи правилам істинних мандрівників, ми вирішили не користуватися послугами туристичних фірм, а спланувати поїздку самостійно. Добратися до Словаччини найпростіше та найдешевше автобусом з Ужгорода. Першим кроком стала купівля квитків на автобус з Ужгорода до Кошице та навпаки. Купили ми квитки на Busfor.

До Ужгорода ми добралися поїздом, який вирушає зі Львова у 02:52 та прибуває до Ужгорода о 08:44. О 09:30 нас уже чекав автобус до Кошице. Незважаючи на запізнення поїзда, нам вдалося встигнути на нього. Тим більше автовокзал в Ужгороді знаходиться зовсім поруч із головною залізничною станцією. Дану пару поїзд-автобус можна вважати хорошим варіантом, щоб добратися до Кошице.

Дорога до Кошице зайняла близько трьох годин. Кордон ми пройшли швидко і без проблем. Автобус був комфортний з усім необхідним (кава,чай, вода та супровід). Високий рівень сервісу в автобусі, поєднаний з хорошими словацькими дорогами, сприяв тому, що час у дорозі минув швидко. Ми не встигли засумувати, оскільки перебували в очікуванні прийдешніх пригод.

Автовокзал у Кошице також знаходиться поруч із залізничною станцією. Тому нам швиденько вдалося пересісти на електропоїзд до Попрада. Ми спланували свій маршрут так, щоб спершу три дні провести у Попраді (знаходиться за 100 км від Кошице на Захід), а потім, повертаючись до України, зупинитися на два дні у Кошице. Електропоїзди з Кошице до Попрада ходять кожної години. Тривалість шляху від 1 години 16 хвилин до 1 години 51 хвилини, залежно від поїзда. Вартість проїзду – 4-5 євро. Квитки можна придбати онлайн, у касі або у спеціальних автоматах.

Нам не зовсім пощастило з погодою, яка була туманною та навіть дощовою. Однак, їй не вдалося зіпсувати перше враження від Попрада. Скелясті гори, які нависають над містом та купаються у хмарах, це щось неймовірне. Це Карпати, але все ж таки не зовсім як наші. Містечко Попрад лежить в долині між Низькими та Високими Татрами.

Це невеличке курортне містечко з кількістю населення 50 тис. осіб. Місто дуже затишне і спокійне. Більшість населення зайняте в туризмі, але є також такі великі виробництва як завод Whirpool. Місто дійсно дуже тихе. Після 19 години та ще й у туманну погоду місто засинає. Де-не-де зустрінеш когось на велосипеді чи машині. Це просто рай для тих людей, які шукають тишу та спокій. Прекрасний варіант, щоб відпочити від міської суєти того ж Львова.

Люди у місті дуже привітні. Усі нам посміхалися та навіть пропонували допомогу. Проживали ми у гостьовому будинку разом із туристами з інших країн. Господарі йшли у всьому на зустріч та залишалися непомітними. Усе необхідне було присутнє у віллі. Ми старалися харчуватися дома, тому купили продукти у місцевому супермаркеті. Ціни на продукти можна охарактеризувати як незначно дорожчі, ніж в Україні. Однак, необхідно пам’ятати важливу річ. Маленьку продуктові магазинчики, які називаються в Словаччині Potraviny, закриваються до 18:30, а на вихідні можуть і не працювати. Тому важливо купувати продукти завчасно, або сподіватися на великі маркети.

Не виникає проблем із харчуванням у ресторанах та кафе, яких тут достатньо. Ціни досить високі, порівняно із українськими, проте багато де пропонуються сніданки та обіднє меню. Ціна на обіднє меню складає близько 4-х євро. Крім того, порції у Словаччині просто величезні. Починаючи з другого дня, ми брали одну порцію на двох і нам вистачало, щоб ситно наїстися. Звичайно, ви просто зобов’язані спробувати страви національної кухні – такі як галушки з бринзою, телячі щічки із картопляними кнедликами чи наприклад свинний гуляш. Повірте, ви не пошкодуєте.

Щодо розваг у самому місті, то варто відвідати центральну площу Святого Егідія, Татранську Галерею, багато місцевих храмів тощо. Попрад та навколишні селища та містечка славляться як термальні курорти. Відвідувачам пропонують відвідати закриті та відкриті термальні басейни, спа-процедури, лікувальні процедури. Ми третій день свого перебування у Попраді присвятили відвідинам місцевого аквапарку Aquacity Poprad, де також є термальні басейни.

3 години перебування для дорослого в аквапарку коштують 19 євро, цілий день перебування – 22 євро. Одразу скажемо, що краще брати квиток на цілий день, бо три години це дуже мало. Ми провели в аквапарку 6 годин і час минув дуже швидко. Звичайно, найбільше з аквапарку нам запам’яталися термальні води. Є кілька видів басейнів залежно від температури води. Наприклад, ми відвідали басейни із температурою 34 та 38 градусів. Дана вода береться із термальних вод на глибині 1500 метрів і охолоджується до прийнятної температури. Вода багата на мінерали і має розслабляючий та лікувальний вплив.

Рекомендуємо спочатку відвідати басейн із холоднішою водою – так ви краще відчуєте контраст. Крім того, в аквапарку є всі зручності, включаючи кафе та ресторани, спа-центри, розваги для дітей тощо. Загалом в даному регіоні є багато термальних курортів. За 50 кілометрів від Попраду знаходиться найбільший в Словаччині та один із найбільших в Європі аквапарк Татраляндія. Дуже зручний варіант, якщо ви подорожуєте машиною.

Підсумовуючи, зазначимо, що розрахунок в межах аквапарку ведеться чіпом, на який вам нараховується 50 євро. Тому вам не потрібно переживати про свої кошти. Ви можете спокійно їх залишити у камері зберігання. Також, якщо Ви будете зупинятися у гостьовому будинку, запитайте у господарів про потенційну наявність знижки на аквапарк та інші розваги. У наших господарів була 20-відсоткова знижка на аквапарк. Однак ми про це довідалися уже після його відвідин.

Другий день нашої подорожі ми присвятили одній із наших головних цілей перебування у Словаччині – Високим Татрам. Високі Татри – це найвища частина Карпатських гір, що знаходиться у Словаччині та Польщі. Незважаючи на те, що гори належать до наших Карпат, вони дуже відрізняються від них, передусім своєю вистою та скелястим характером. Протяжність Високих Татр із Заходу на Схід становить не більше 30 кілометрів. Проте, при цьому гірський хребет включає 25 найвищих вершин Карпат. Дві найвищі вершини це Герлаховський Штит (2 655 м) та Ломницький Штит (2 635 м). Підніматися самотужки на ці піки не рекомендовано. Тим більше, у перший же візит. Натомість варто скористатися підйомниками та канатною дорогою.

Високі Татри приваблюють до себе туристів зі всієї Європи у будь-яку пору року. Взимку вас радо зустрінуть безліч висококласних гірськолижних курортів. Влітку вам запропонують пішохідні маршрути, велопрогулянки, канатні дороги та термальні води. Зрештою Високі Татри – це прекрасна локація для фотографів, які шукають красиві місця для роботи. Загалом, хочеться сказати, що сюди потрібно приїжджати на кілька тижнів, із велосипедами та наметами, оскільки осягнути усю велич цих гір за кілька днів просто неможливо. Тут неймовірно розвинена інфраструктура, що не дозволить вам загубитися та засумувати.

Дістатися із Попрада до всіх туристичних місць Високих Татр можна на так званій Татранській Електричці (TEZ). Це туристична залізниця, що курсує щогодини за двома напрямками: Попрад – Штрбське Плесо та Попрад – Татранська Ломниця. Денний квиток на дану електричку вартує 4 євро з особи.

Для першої поїздки ми вибрали маршрут Попрад – Попрадське Плесо – Штрбське Плесо. Попрадське Плесо та Штрбське Плесо – це високогірні озера (плесо – озеро по-словацьки). Ми вийшли на зупинці Попрадське Плесо і розпочали звідти підйом до даного озера, що знаходиться на висоті 1 494 м. Весь підйом доволі легкий і відбувається асфальтованою дорогою, на якій можна зустріти як мам з маленькими дітьми в колясках, так і старших людей. Навколо озера є пішохідна стежка, яку можна подолати за 25-30 хвилин. Також на березі озера присутній готель, де можна переночувати та поїсти.

Від Попрадського Плеса до Штрбського Плеса ми вирішили добиратися пішки. Штрбське Песо знаходиться на висоті 1 335 м, тому даний відрізок дороги був легший. Однак, остання була вже не асфальтована, а справжня гірська стежка, місцями викладена каменем, що обвалився, а іноді просто ґрунтова та болотиста. Дана стежина проходила місцями із захоплюючими видами, над обривами та поміж дерев. Це відрізок так званої Татранської магістралі – мережі пішохідних маршрутів загальною довжиною 65 кілометрів, що проходить крізь усі Високі Татри.

Загалом дорога між озерами забрала у нас близько години. На самому Штрбському Плесі можна зустріти все, від ресторанів до готелів. З одного боку, тут дуже розвинена інфраструктура та відчутний вплив людини. З іншого боку, словаки все ж бережуть дику природу. Вам не дозволять розвести багаття, заїхати сюди машиною чи розкидати сміття. Штрафи за такі вчинки є вражаючими. Поївши та погулявши вздовж озера, ми сіли на електричку та повернулися додому. Виснажені, але щасливі, ми полягали спати, чекаючи продовження пригод.

На жаль, наступного дня була похмура та дощова погода. Зважаючи на це, нам довелося скасувати свою вранішню поїздку в Татранську Ломницю та підйом на канатній дорозі на Ломницький Штит. Можемо порадити купувати квитки на підйомник заздалегідь, оскільки попит на нього великий і, як правило, є черги. При цьому варто купити онлайн дисконтну картку GoPass. Володіння даною карткою дає багато знижок на різноманітні атракції. Оскільки підйом на цей же Ломницький Штит – це не дешеве задоволення, і на нього існують довгі черги. Врешті решт ми пішли в аквапарк, про що йшлося вище.

У п’ятницю зранку ми вирушили із Попрада в Кошице, де планували провести півтори доби і повернутися додому. Залізничний вокзал в Кошице знаходиться поряд із автовокзалом та практично в самому центрі (740 м до Собору Святої Єлизавети). Місто невелике – всього лише 240 тисяч населення, тому усі його куточки можна обійти пішки. Якщо ж ви втомлені, то дуже часто курсують трамваї – 0,60 євро за 30-хвилинну поїздку, або 0,50 євро за чотири зупинки.

Серед місць до відвідування в Кошице варто виділити Собор Святої Єлизавети, Оперний Театр і співаючі фонтани перед ним, Палац Якова, в’язницю Міклоша, ботанічний сад тощо. Загалом місто дуже затишне з вузенькими вуличками та тихими кав’ярнями. Весь центр – це пішохідна зона, де життя тече своїм особливим розслабленим ритмом. У цих вуличках легко натрапити на крамнички, де продаються крафтові речі, затишні кав’ярні, магазинчики сувенірів. Особливо нас вразили вивіски цих магазинів – кольорові та навіть у дечому вінтажні.

Також у місті декілька букіністичних магазинів, де в тому числі продається іноземна преса. Тут можна придбати The Economist, Time та Forbes мовою оригіналу. Підсумовуючи, можна сказати, що Кошице – це ідеальний варіант для поїздки вихідного дня. Характерне містечко «малої Європи», що знаходиться недалеко від кордону і куди легко добратися.

Добиралися із Кошице В Ужгород ми знову автобусом. Незважаючи на невеличку затримку на кордоні, подорож пройшла тихо та з комфортом. Словаччина справила на нас найкраще враження. Країна розвиненою інфраструктурою, привітними людьми та доступними цінами. Ми однозначно сюди плануємо приїхати ще раз, особливо у Татри.

___

Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 300 грн на подорожі з Busfor ;)