Вихідні в невідомій Тернопільщині: Вишнівець – Теребовля – Заліщики

Сніжана фізик-інформатик з Луцька

Привіт всім, хто зараз мене читає, я Сніжана за освітою фізик-інформатик, але в душі великий мандрівник. Живу в місті Луцьк і безмежно закохана в Україну. Люблю ділитися враженнями та надихати інших на подорожі. Хочу розказати вам про мандрівку дуже цікавими містами Тернопільщини, які не користуються популярністю в туристів і про які мало хто чув. Але які обов’язково потрібно відвідати. Тож, купивши квиток до Тернополя, я зі своїм хлопцем вирушила в мандрівку.

Вишнівець

Приїхавши рано вранці в суботу на центральній вулиці зустрічаєш багато людей. Тільки через декілька хвилин розумієш, що це не свято, а місцевий базар, де зібралися майже всі жителі і які на питання як пройти до палацу Вишневецьких привітно показують дорогу.

Палац Вишневецьких –це велична споруда, яку по-іншому називають Волинським Версалем. У Михайла Вишневецького не було дітей. Маючи величезні статки, досягнувши неабияких висот у Речі Посполитій, він вирішив: якщо не можу мати сина-нащадка, то залишу по собі дещо більше: палац, який дивуватиме прийдешні покоління. Так і сталось. Нині палац Вишневецьких є архітектурною пам’яткою 18 століття, який вражає своєю пишністю та величчю. Але палац, як не сумно і як не прикро, знаходиться не в найкращому стані, реконструкція триває, правда дуже повільно і не скрізь. Хто бажає відвідати палац – поспішайте. Туристів тут мало, тому вам будуть раді. А я вирушила до Тернополя, щоб купити квиток до наступного вражаючого міста Теребовля.

Теребовля

Одне з найстаріших міст України і найдавніше місто на Поділлі. Що подивитися?

1.Теребовлянський замок, який нависає над містом з високої гори. Теребовлянський замок, один з найстарших в Україні, веде свою історії з IX століття. За ступенем збереженості українські фортеці дуже умовно поділяються на руїни, напівруїни та музеї. Теребовлянський замок можна віднести до другого типу з непоганими шансами на відновлення. Якщо його «розкрутити», то він цілком може стати одним із туристичних брендів Західної України.

2.Підгорянський Спаський монастир, який є одночасно і монастирем, і замком, який на фоні десятків зруйнованих оборонних споруд області виглядає дуже привабливо.

3.Монастир кармелітів. Пам’ятка архітектури національного значення у місті Теребовлі, споруджений 1635 року на місці дерев’яного монастиря.

4.Петропавлівський костел. Костел зведено у 1924 - 1929 роках за проектом арх. Адольфа Жижке-Богуша (один з реставраторів королівської резиденції Вавель в Кракові), як зменшену копію римської базиліки св. Павла за Мурами.

5.Плебанівський віадук – один з найкрасивіших мостів-віадуків України. Він має 9 арок і побудований ще у 1896 році із річкового каменю за проектом австрійського архітектора. Споруда і сьогодні вражає своєю красою та міцністю.

До слова, мостів-віадуків такого плану у світі є всього 5. А місцеві жителі на питання як знайти віадук, не зразу розуміють про, що ви запитуєте. Тому запасайтеся фоточками, якщо плануєте мандрівку.

Найголовніший лайфхак: із Теребовлі до моста беріть таксі, яке вам обійдеться в 25 грн,(приблизно 3 км по трасі). Ми зразу подумала, шо це за 1 км дороги. Ніколи не їздила на такому дешевому таксі. У місті немає туристів, тому ціни невисокі. Вхід до замку 15 грн, ціни в магазинах на місцеву мінеральну воду приблизно 5 грн, тому особливих матеріальних витрат тут немає.

Прийшовши на місцеву автостанцію, ми взяла квиток до наступного міста.

Заліщики

Містечко Заліщики на Тернопільщині має форму півострова, оточеного горами-кручами, завдяки яким помідори тут дозрівають на два тижні раніше. Крім Заліщиків, подібних місць лише два у світі: підкова Мармурового каньйону в США та Мозель у Франції.

Це єдине місце в Західних областях України з м’яким кліматом, тому колись тут був європейський курорт. У Заліщиках колись була набережна та пляж міжнародного рівня, але у 1961 році повінь знищила пляжі. Після цього курорт більше не відновлювали.

З Теребовлі ми приїхали автобусом, який курсує на Чернівці, приблизно 2 год. в дорозі і вуаля, ми в Заліщиках. Одразу вирішили шукати житло, де зупинимося на ніч, бо шукати панораму міста о 8год. вечора не дуже хочеться… Однак, як виявилося, готелів у місті аж цілих ДВА! І в жодному не було вільних номерів.

У мене вже чесно не було надії, що ми щось знайдемо, і для себе на майбутнє вирішила завжди бронювати готель (навіть якщо це невеличка місцевість). Однак нас врятував не інтернет із сайтами бронювання готелів, а місцеві жителі, які прийшли нам на допомогу, і підказали, що є ще один готель «Оазис», який розташований за містом і в якому були вільні номери. Ніч у готелі обійшлася нам в 300 грн. Сам готель досить чистий, а персонал привітний. Рано-вранці ми вирушили на місцеву автостанцію, щоб дізнатися, де панорама міста.

По місту є маршрутки, що дуже зручно, адже наш готель і автостанція знаходяться в різних точках. І тут головна інтрига: оглядовий майданчик знаходиться з протилежного буковинського берега села Хрещатик Чернівецької області. Щоб туди дістатися, потрібно дочекатися автобуса, який їде в бік Чернівців і «благати» водія, щоб зупинився біля Контрольного Пункту Поліції на в’їзді в Чернівецьку область.

Ми все-таки під’їхали маршруткою до КП і, не орієнтуючись у місцевості, вирішили підійти до КП поліції, в якому напрямку нам далі рухатися. УВАГА! НЕ РОБІТЬ ТАК!

Біля КП дуже багато бродячих собак, і одна з них накинулася на мене та вкусила за ногу. І тут, як-то кажуть, почалося найцікавіше. Допомогу місцеві патрульні, які чергували в той день, мені не запропонували. Тому нам нічого не залишалося, як рушити на заправку, яка була розташована за кілька метрів, де від отриманого шоку та рани я почала втрачати свідомість, а місцеві оператори надавали мені допомогу. За що їм я безмежно вдячна!

Село Хрещатик розташоване за заправкою, йти потрібно весь час прямо (приблизно 2 км) Коли мені стало краще, ми все-таки вирушили далі. Десь у кінці села ми опинилися на оглядовому майданчику. Чесно, панорама вражаюча. Перед вами все місто як на долоні.

Відпочивши та набравшись сил, зробивши шикарні фото (можна уявити, чого вони мені коштували), ми вирушили назад до траси, щоб вирушити до Чернівців, а звідти вже до Луцька. Тому бажаю всім гарних подорожей і будьте уважні!

Нагадуємо, що автором нашого блогу можете стати ви! Надсилайте нам свої історії та путівники містами на адресу bloggers@busfor.com. Автор опублікованої історії отримає 300 грн на подорожі з Busfor ;)